Опис досвіду роботи

Опис досвіду роботи

Працюйте, знаходьте спокій у праці,

 ні в чому іншому його не знайти!

У народі кажуть: щаслива людина, яка має ясний і гострий розум; подвійно таланить тому, хто має ще й душу добру, серце чуле. Його єство , мов сонях до сонця, завжди повертається до людського болю, добра, порядності. І потрійно благословен той, у кого розум проникливий і серце людяне. Саме такі якості повинен мати вихователь. Як потрібні зараз ліцею люди вдумливі, енергійні, з творчим вогником, до самозабуття захоплені улюбленою роботою, готові своєю любов’ю зігріти дитяче серце, сповнити його теплом і світлом, повести за собою в чудесний світ науки, знань, у складний і багатогранний світ самого життя, навчити завжди в ньому бути людиною. Важливою проблемою виховання особистості є формування творчої активності ліцеїста та вихователя. Ліцеїсти ж повинні мати цілком інші навички: думати, розуміти суть речей, осмислювати ідеї та концепції, і вже на основі цього вміти шукати потрібну інформацію.

     Без виховання і настанови людина - наче земля, яка, хоча й найкраща, але родитиме лише бур'ян, якщо на ній не працювати. Крім сім'ї, сіяти в душу дитини «добре і вічне» покликаний і заклад.

Сучасна людина має бути всебічно освіченою, вихованою, високоморальною особистістю. І тільки натхненна праця педагога покликана творити на землі людину. Саме педагогів називають «сіячем зерна добірного». А «добірне зерно» - це міцні знання та ясний розум, чисте сумління й благородство, міцний дух і неспокійне серце, світлі думки і працьовиті руки, це безмежна любов до рідного краю, материнського слова, України. Ці «добірні зернятка» повинні прорости в дитячому серці, наповнити дитинство і юність теплом взаєморозуміння, дружби і любові.

Як потрібно виховувати дитину, щоб вона, ставши дорослою, змогла не тільки знайти себе, своє місце в житті, але й максимально реалізувати себе, стати повноцінним членом суспільства. Ідеал Добра за християнською мораллю лежить в основі виховної роботи. Виховання у дітей загальнолюдських цінностей - це перший крок до ідеалу Добра. «Важко привести до Добра повчаючи, легше - прикладом», - писав Сенека.

Вихователь з доброю чутливою душею, справедливий і тактовний, привітний і терпеливий, для якого Віра та Закони Божі є його моральними орієнтирами, який з любов'ю навчає і виховує, досягає високих результатів у педагогічній діяльності. Людині властиво робити гарні вчинки, але вона може й помилятися. Та головне - не забувати помилок, позбуватися їх і прагнути стати ще кращими, робити ще більше добра людям.

Народ, який керується мораллю Добра, Правди і Краси, ніколи не згине, бо це та сіль землі, той цвіт і плід на древі нації, який робить його незламним. А слова, що йдуть від самих глибин душі й серця, становлять добірне збіжжя, яке лягає у перелоги Господньої ниви.

Досягнення людиною життєвого успіху є однією з найважливіших проблем, які постали перед людством у XXI столітті. А успішність людини, як показує досвід, залежить, насамперед, від її компетентності. Погоджуюсь із твердженням англійського філософа Едмунда Берка: «Людина народжена не для того, щоб бути весь час щасливою – це неможливо. Вона народжена, щоб бути Людиною. Потрібно вступати в життя так, як ідуть в бій: хоробро і підготовлено». Щоб мати можливість знайти своє місце в житті, молода людина, на мою думку, повинна володіти такими якостями:

·              знати своє життєве кредо, мати ціль у житті;

·              орієнтуватись у системі найрізноманітніших цінностей;

·              здійснювати відповідальний життєвий вибір;

·              самостійно і критично мислити;

·              усвідомлювати, де і яким чином здобуті знання можуть бути використані;

·              грамотно працювати з інформацією;

·              бути здатною генерувати нові ідеї, творчо мислити;

·              бути комунікабельною, контактною у різних соціальних групах;

·              вміти самостійно працювати над розвитком духовності та інтелекту.

Таким чином, життєва компетентність дітей – основа розвитку особистості.

    Впродовж кількох років я працюю над проблемою «Формування єдиного колективу та виховання гармонійно розвиненої особистості».

Основною метою виховної діяльності у навчальній групі є виховання ліцеїстів в контексті національної і загальнолюдської культури, яке ґрунтується на свободі вибору мети життєдіяльності та поєднує інтереси особистості.

Коли почала працювати з групою зрозуміла: щоб створити справжній колектив у якому кожен розуміє іншого, допомагає один одному, співпереживає, або принаймні – намагається зрозуміти, потрібно дуже добре вивчити кожного ліцеїста.

   Вивчаючи дітей, зрозуміла слова В. О. Сухомлинського «Цікавішого, ніж сама людина, немає нічого в світі».

   Щоб краще вивчити дитину на початковому етапі, познайомилась з особовими справами ліцеїстів (завела зошит, в якому зафіксовані дані про кожну дитину), проводила анкетування дітей, відвідувала місцевих ліцеїстів дома, де знайомилась з членами родини та соціальними умовами проживання; проводила з дітьми бесіди (як індивідуальні, так і групові), тестування, вивчала коло їх інтересів.

    Вивчала самооцінку кожного ліцеїста, накреслювались заходи, спрямовані на формування адекватного самооцінювання, адже важливо, щоб дитина реально оцінила свої якості і гідність, усвідомила свої здібності, позитивні і негативні риси характеру, навчилася поважати себе й оточуючих.
  Постійно велася співпраця з вчителями, вчителями з видів спорту, практичним психологом, соціальним педагогом, членами адміністрації.

  Реалізація завдань формування культури здорового способу життя та виховання, почуття власної відповідальності за стан свого здоров'я та стан

здоров'я ліцеїстів були підпорядковані такі виховні справи: бесіда – лекція «Здорові діти – здорова нація», лекція «Побічні наслідки від тютюнопаління».

       Пошани до національних символів, формуванню почуття власної гідності за свою державу сприяло проведення виховних справ: бесіди «Ти - громадянин України», «Символіка незалежної України».

     Моя робота як вихователя ґрунтується на гуманістичній сутності дидактики В.О. Сухомлинського. Ідеї і принципи його технології гуманного колективного виховання полягають у тому, що у вихованні немає головного і другорядного, виховання – це перш за все людинознавство, це постійне духовне спілкування вихователів і ліцеїстів, це виховання людини в людині. У своїй роботі спираюся на закони виховання за В.О. Сухомлинським:

·       радості: геть нудьгу, посмішка на обличчях дорослих і дітей;

·        краси: будь красивим сам і бережи красу навколо;

·        доброти: будь чуйним і уважним до людей;

·        працьовитості: працюй сам і поважай працю інших людей;

·        дружби: хочеш мати друга – будь ним;

·         поваги: якщо хочеш, щоб тебе поважали, – поважай інших;

·      ввічливості: кожний твій вчинок відображається на інших людях; не забувай, що поряд з тобою людина;

·        відповідальності: кожний повинен бачити наслідки своїх вчинків і відповідати за них.

Вихованець ліцею – унікальне явище і потребує уважного і дбайливого ставлення від кожного педагога. В.О.Сухомлинський писав: «Творення людини – вища напруга всіх духовних сил. Це й життєва мудрість і майстерність, і мистецтво».